Почитав висновки комісії Міністерства юстиції і коментарі Долгова А.М. Навіяло певні роздуми.
Яким чином одна людина одержує право керувати іншими? Невже досить “обійти” “крючкотворів”© і вже всі ходять по струнці і слухаються? Як так виходить, що голова виконавчої влади замість виконувати свої функції роздає вказівки представницькій владі, називаючи їх на зеківський манер “старшими вулиць”©? Невже зневага до правил і законів та нахабство наділяють людину владою?
Якщо поцікавитись і трошки пошукати, легко ознайомитись з концепцією природного права. Згідно до концепції джерелом права є сама природа, а не воля законодавця. Хороша концепція! Я згоден! Буду робити, що захочу, бо це моє природне право.
Дуже швидко починаєш розуміти, що “робити, що захочу” будуть всі, і бажання інших людей можуть не співпадати з твоїми. Ба, більше, інші люди можуть забажати такого, що може напряму мені зашкодити, знищити моє майно і позбавити здоров’я чи, навіть, життя. Дуже нагадує первісне суспільство чи “дикий захід”.
Як же трапилось, що ми живемо цивілізовано і поважаємо “природні права” інших людей? А тому, що епоху Просвітництва вигадали теорію суспільного договору. Соціальні аргументи договору зазвичай передбачають, що люди згоджуються поступитися частиною своїх свобод і підкоритися владі або приєднаються до рішення більшості, в обмін на захист своїх прав.
Однією з умов самоорганізації суспільства є часткове обмеження природного права його членів заради того ж природного права на життя, безпеку і добробут суспільства загалом. Перелік цих обмежень і його межі встановлює суспільний договір.
Таким чином, я погоджуюся визнавати владу (державну чи в СТ “Академік”) за умови виконання владою первного “договору”. Зокрема, діяти на благо, захищати мій добробут, виконувати правила.
Таким договором в нащому випадку є “Статут”. Там прописані ті умови, які ми всі висуваємо до тих, кому ми готові підкорятися в питаннях життєдіяльності СТ “Академік”. Також, там прописано, як ми можему впливати, керувати чи змінювати тих, хто обраний керувати в СТ “Академік”.
Повернемося до теми цього допису. Д’Артаньяни вирішили навести свої порядки і “керувати”, але не спромоглися виконати умови суспільного договору. Ні загальнодержавного, ні внутрішнього для СТ “Академік”. Коли їм спробували чемно пояснити, що “так не можна” вони почали поливати брудом і звинувачувати у всіх смертних гріхах. Апофеозом толерантності було звинувачення “а ты вообще на мерседесе приехал”!
Тепер в гру вступили правила вищого суспільного договору і ціле Міністерство юстиції України. Ці “крючкотвори”© з міністерства провели детальний аналіз подій і аргументів сторін і вирішили “так не можна”.
В мене є питання до пана Долгова А.М. та його соратників. Яким чином ви плануєте керувати? Ви порушуєте базові правила співіснування, ви не здатні забезпечити добробут (вода, електрика, сміття), захистити (дерева, підпали), показати шлях в світле майбутнє. За пів року своєї каденції ви витратили купу наших грошей, але ви навіть не маєте плану дій! Жодної інформації про діяльність правління. Про що ви там засідаєте?
Авторитет керівника може грунтуватись на різних підставах і еволюціонує з часом. Спершу керівник одержує кредит довіри “авансом”. Для цього він має бути призначений за правилами. Дуже скоро аванс вичерпується і авторитет “шукає” якісь реальні справи чи, хоча б, плани, що користуються загальною підтримкою. Через шість місяців хотілося би бачити розуміння ситуації і чіткі плани виходу з кризи та подальшого розвитку. На папері, а не у вайбері.
Я не розумію, яке чудо має статись, щоб людина, яка виявилася юридично безграмотною, господарчо неспроможною та ще й не здатною до людського спілкування, раптом змогла реально очолити СТ “Академік” та завоювати авторитет і довіру всіх садоводів.
P. S. Я не агітую за кандидатуру Сороковського В.П. Більше того, я готовий його критикувати так само і навіть роблю це за потреби. Якби не “революція” Долгова А.М. ми б спокійно провели загальні збори і вибрали достойних (чи ні) Голову і Правління. Зараз ми всі відкочуємось на пів року назад дякуючи досить вузькому колу дуже галасливих людей. Найбільше лякають плани “боротись”. Окрім бездарно згублених шести місяців ці люди готові продовжувати хаос не зважаючи ні на що. Д’Артаньяни, одним словом…