Солом’яний літак

Як в індивідуальному розвитку повторюються ознаки, властиві більш раннім щаблям еволюції, так і в суспільному. Це біогенетичний закон, за яким онтогенез повторює філогенез (зябра і хвіст людського ембріона). У суспільної поведінки також є своя генетика.

У південно-західній частині Тихого океану розкинувся величний архіпелаг Вануату. До здобуття незалежності у 1980 році від Франції та Англії він називався Нові Гебриди. Вісімдесят мальовничих островів, казкова природа. Шість основних тубільних мов (і сто дев’ять діалектів), не рахуючи англійської, французької, та ще місцевий суржик.

Наприкінці Другої світової війни на головному острові Єфат інженерно-будівельний батальйон США за активної підтримки місцевих мешканців збудував так званий аеродром підскоку. На ньому дозаправлялися бомбардувальники, які летіли на Японію. Крім злітної смуги, американці побудували також окружну дорогу і військовий шпиталь.

Як у воєнно-польових умовах працюють будівельники? Цілодобово і швидко. Запускаються електрогенератори, тропічна ніч спалахує вогнями прожекторів, зводяться сторожові й сигнальні вежі, радисти заступають на цілодобове чергування, вигукуючи позивні у мікрофони. Ставляться склади, ангари і намети, охорона шикується і розбігається з плацу по відділках. Тубільців, що виконують фізичну роботу, заохочують консервами та уживаними інструментами. Тих, хто поранився чи занедужав, лікують. Урешті на злітну смугу сідають літаки, з яких, крім усього іншого, виносять ящики з консервами, одягом, ліками та іншими корисними речами. За всім цим стежать із джунглів десятки пильних очей інших тубільців, які запам’ятовують кожну дрібничку.

Що вони там бачать?

Як чужинці запалюють бездимні вогні, зводять чарівні споруди, всередині яких (о, диво!) з’являється смачна їжа. Вони гуртом і поодинці вигукують заклинання і танцюють магічні танці. За це їм з неба величезні птахи з гуркотом приносять іще більше їжі і різних корисних речей, які чужинці називають «карго». Вони мають дар зцілення і невимовно щедрі. Вони самі не виготовляють ні ножів, ні бляшанок, ні взуття, а це значить лише, що їм присилають «карго» духи предків.

І одного разу всі вони сідають на своїх птахів і зникають назавжди. Чому? Невідомо. Напевне, духи образилися на порушення ритуалу. Отже, щоб прибульці змилостивилися і повернулися, треба якнайкраще, якнайточніше відтворювати їхні дії.

Через кілька років по війні вражені білі побачили на місці покинутого аеродрому предивну картину. Тубільці з патиками на плечі марширували по ретельно доглянутому плацу, на їхніх голих тілах була намальована уніформа з пасками, ґудзиками і портупеями. Були навіть написи USA та орденські планки. На місці ангарів і наметів стояли солом’яні хижі, в одній з них сидів «радист» із половинками кокосових горіхів на вухах і гілочкою-«антеною» на голові. На так само доглянутій злітній смузі стояв бомбардувальник. Плетений із соломи. В натуральну величину.