Довго не міг зрозуміти, що мені нагадує діяльність нашого “нового” але вже “старого” Голови. Нарешті, наткнусвя на гасло, винесене в заголовок і зрозумів – це воно! Давайте дивитись детальніше.
Не претендуючи на статус “знавця статуту”, не зміг пройти повз пункт 7.6: “Чергові Загальні збори Товариства скликаються головою Правління Товариства не рідше одного разу на рік.”. Є ще також пункт 8.4.18 у переліку обов’язків Голови правління: “[Голова Правління] подає на затвердження Загальних зборів/конференції представників членів Товариства звіт про діяльність Товариства за період, що пройшов з минулих Загальних зборів/конференції представників членів Товариства;”.
Таким чином, у нашому товаристві обов’язкові збори і звіт Голови вже пропущено двічі… Найбільші крикуни-поборники-знавці Статуту вирішили просто ігнорувати свої безпосередні обов’язки!
Не варто апелувати до військового стану. З одного боку, загальні збори проводились у період, коли Кабінетом Міністрів було прямо заборонено проведення будь-яких зібрань через епідемію, а з іншого – військовий стан не обмежує господарську активність, можуть бути заборонені мітинги, масові виступи, але ніяк не збори.
Також, не варто висувати аргументи про відсутність садоводів. Голова зобов’язаний скликати збори, які цілком можуть і не відбутись через відсутність учасників. У такому випадку логічно було б спробувати скликати збори повторно, а також опублікувати для загалу письмовий звіт про діяльність товариства. Ревізійна комісія також могла б провести хоча б швидку перевірку і оприлюднити результати.
Повертаючись до заголовку, звіт, збори, відповідальність – це скоріше мета. Самураю це не цікаво. Давайте спробуємо йому допомогти і викласти на папері як же він пройшов цей трирічний шлях.
Навіть самурай має підпорядковувати свій шлях волі суверена, у нашому випадку – волі Товариства, інакше він не самурай, а ронін і єдине майбутнє, на яке він може сподіватись це ганьба чи харакірі.
Мета найкраще викладена у розділі 2 Статуту:
2. МЕТА СТВОРЕННЯ ТОВАРИСТВА
2.1. Метою створення та діяльності Товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Товариства та їхніх сімей на основі поєднання особистих та колективних інтересів, розвитку самоорганізації, самоуправління та самоконтролю на засадах взаємної поваги прав членів Товариства та їхніх сімей, недопущення порушення таких прав.
2.2. Основним завданням Товариства є створення умов для вирощування багаторічних фруктових насаджень, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного і корисного проведення часу та відпочинку членів Товариства та їхніх сімей.
Електрика
Які ж потреби є у членів товариства? Перше – це електропостачання. Тут наш самурай міг би сказати пару слів. Спершу всупереч кошторису, ігноруючи загал, були виплачені грубі гроші з бюджету Товариства для підвищення потужності підключення. Можливо це і було єдиним доступним способом, проте я не маю жодної інформації про обставини. І це не дивлячись на те, що я активно цікавився і ставив прямі питання нашому Голові. Як на мене, одноразова виплата постачальнику половини річного бюджету Товариства має бути абсолютно прозорою і зрозумілою. Нормальний керівник мав би зібрати хоча б представників і чітко пояснити свої дії. Але не самурай…
Що далі? А далі наш Голова зібрався “повернути” виплачені наші кошти стягнувши з нас якісь шалені внески. Повернути навіщо? Це дурне питання про мету. Самурай не має мети!
Спершу мав би бути план, кошторис, підрядник, а потім вже збір. Повірте, знаючи мету більшість вже давно б зібрала кошти. Здавати кошти на шлях самурая чомусь ніхто не поспішає.
Найсмішніше було, коли під час постійних відключень електрики наш самурай питав, а коли ж ви сплатите цей внесок 😀.
Є ще одне важливе питання щодо обраного шляху ПУЕ. Нехай всі внесуть кошти, хто трошки, хто більше. Десять ділянок підключивши по 25А, три фази вичерпають всю доступну потужність. Тобто на всіх не вистачить, але нехай. Через кілька років ділянка, хазяї якої зарезервують меншу потужність, матиме значно меншу вартість ніж та, де потужність із запасом.
Все, як писали у підручниках у совку – багатий багатіє, бідний бідніє.
Що ж далі? Нехай через кілька років хтось захоче збільшити потужність? Що ж тоді? А нічого!
Вже зараз наш Голова, всупереч своїі повноваженням, забороняє новим садоводам покращувати свою ситуацію і шантажем вимагає виплат. Хоче нагадати, що рішенням загальних зборів кожен садовод має право підключити одну фазу 25А або три фази по 16А.
Ну і вишенька на тортику – за ваші гроші ніхто нічого не гарантує. Це просто торгівля повітрям!
Сміття
Друга базова потреба – це вивезення сміття. Коли його вивозять хоча б двічі на місяць, є шанс не потонути у звалищах. Колись графік вивезення смітти вивішували весною і дотримувались його до пізньої осені.
Що ж ми маємо зараз? Іноді у вівторок, іноді у четвер; іноді через два тижні, іноді через три; іноду заберуть мішок, іноді залишать. Лотерея, але може і пощастити.
Хочу ще згадати бурні дебати щодо вивезення урожаю на поле. Якщо надлишок врожаю не використовується для споживання, не компостується на добрива і не роздається сусідам, він стає сміттям! Було б логічно не повчати кому що робити, а організувати централізовану утилізацію. На звалище, місцевим фермерам, закопати на краю поля чи ще якось.
Безпека
Вибачте, захопився. Прибрати смітти – це ж мета, а повчати інших – шлях!
Йдемо далі. Безпека. Добре, що вдалося полагодити заздалегідь в’їздні ворота деякий час їх вдавалось тримати зачиненими. Далі суцільний сюр. Ворота перетворили у решето, хоча є спеціальне “вушко” для замка; купили дуже чудернацький замок і зробили для нього величезну кількість ключів; обвішали все камерами. Не дивлячись на все, ворота не замикають і час від часу лишають відчиненими – навіть під камерами.
Охорона наймається індивідуально і виконує більше декоративну функцію.
Вода
Ну і наостанок, водопостачання. Не дивлячись на те, що багато хто має власні свердловини, загальне водопостачання зберігає свою важливість. Я не можу судити про доступність, оскільки на моїй ділянці напір завжди був слабким і переривався, навіть коли у сусідів били фонтани. Просто зверну увагу на первні обставини.
Щоранку я гуляю із собакою і часто прохожу повз третю свердловину у кінці четвертої лінії. Колись мої родичі консультували щодо параметрів наповнення напірної башти і графіку роботи насосу. Післия реконструкції напірна башта наповнювалась вночі і насоси вимикались біля шостої ранку. Після зміни керівництва Товариства, чомусь насоси не працюють вночі і вмикаються біля восьмої ранку.
Ніби вода і тече, але вдвічі дорожче, адже о сьомій змінюється тариф. Чому так – не знаю.
Мені більше не приходять в голову загальні потреби. Звичайно ж зовнішня дорога до воріт і лінії всередині потрібні всім, але це окреме питання. Колись одна поважна член правління твердила, що ремонт зовнішньої дороги коштує не більше 50 тисяч, проте я далекий від того, щоб бавитись у дитячий садок.
Цікаво було б почути, скільки наших грошей було витрачено на облаштування шляхів, проте стан доріг всі бачать тому переформулюю – скільки наших грошей було викинуто?
Продовжуючи тему коштів, запитаю, а чому більшість робіт у Товаристві виконують самі садоводи? Більше того, члени Правління? Колись обрізку дерев виконували професіонали – і дерева були дбайливо обрізані і гілки були зібрані та утилізовані. Зараз після обрізки лишаються потворні цурпалки і вулиці захаращені обрізками. Можна, навіть, не згадувати, що за тиждень після обрізки на нашій вулиці на дроти впала зламана гілка, яку ніхто не прибрав заздалегідь.
Наступне питання. Для багатьох важливим є наявність дрів для опалення. Коли вітром валить дерево чи проводиться планова чистка лісосмуги (вам теж смішно?), чому спиляні дрова не розподіляьться серед садоводів? Можливо за невелику плату? Чому ці дрова ділять серед “своїх”?
Не секрет, що більшість садоводів сплачують внески банківським переказом. Це значно зручніше, проте банк бере комісію за переказ. Таким чином, більшісь бере на себе додаткові витрати, пов’язані з оплатою. Певна, невелика кількість садоводів досі платить готівкою у касу не сплачуючи комісію. Здавалося б, чому б і ні, але нагадаю, що касир, яка працює вряди-годи, отримує заробітну плату, яка і складає комісію за внесення коштів. Якщо перерахувати цю заробітну плату на повний робочий день, багато з нас позаздрили б такому заробітку! Але мова не проте. Заробітна плата виплачується з усіх внесків, тому всі – і ті, хто платить через банк, і ті, хто в касу – сплачують додаткову “комісію”. Більше того, якщо банк буре 0,5-2%, то заробітна плата касира складає ніяк не менше 5%, а можливо і всі 10% від забраної суми.
Чому ж так робиться? Пам’ятайте, є тільки шлях!
Все описане – це прояв дрібної містечкової корупції нашим коштом. Дрібні виплати “своїм” дозволяють купувати лояльність. Невже член Правління висуне аргументи проти Голови, який його постійно підгодовує? Та і напружуватись не потрібно, адже Голова не контролює виконання робіт, а просто платить, скільки домовились, і конкуренція не виникає.
Ну і звіт буде не повним, якщо не згадати найтяжчий період на початку війни. Більшість садоводів виїхали заздалегідь, хтось пішов у тероборону, хтось допомогав нужденним чи допомогав ЗСУ – честь їм і хвала. Нас більше цікавить діяльність Голови і Правління.
Нагадаю, що генштаб наполягав на евакуації цивільного населення і для цього місцевими адміністраціями були організовані безкоштовний евакуаційний транспорт. У Великій Димерці калька днів стояли автобуси, готові вивозити людей у безпечні регіони. Інша річ, багато хто відмовився і пізніше дуже пожалкували.
На щастя, до наших садів бойові дії не дійшли, проте шанси на виживання у зоні бойових дій у цивільного на порядок менші, ніж у комбатанта. Перебування у зоні відсутності побутових зручностей, зокрема обігріву та водопостачання, загрожує (м’яко кажучи) значним погіршенням здоров’я.
Я б очікував від Голови організації евакуації залишків садоводів, роз’яснень, оголошень, залучення додаткового транспорту і т.п. На жаль, ми стикнулись із бідою, до якої багато хто був не готовий, навіть більше – не розуміли небезпеки і своєї ролі у сприянні опору.
Я певен, що у той незабутній день, коли Голова ощасливить нас звітом на загальних зборах акцент буде зовсім інакшим. Ви будете вражені титанічною роботою, проведеною Правлінням для нашого блага!
Не варто очікувати якихось змін. На жаль ми переживаємо період стагнації і вихід може бути тільки один. Ніколи ніхто не працюватиме на товариство, яке не цікавиться тим, що відбувається.
Почніть із сусідів, із своєї вулиці. Оберіть представника, який не буде байдуже голосувати за відвертий ідіотизм.
Стан наших вулиць після зими дає унікальний шанс зібратися разом, познайомитись, об’єднатись і навести лад спершу перед своєю ділянкою. А далі все якось саме почне прояснюватись.
Не дарма ж Правління на чолі з Головою є виконавчим органом. Справа Голови виконувати рішення загальних зборів в межах затвердженого кошторису. Справа Ревізійної комісії ставити Готову у рамки кошторису. А що саме робити, які приоритети ставити і як витрачати наші гроші ми маємо вирішувати самі. Тоді у нас буде мета.
СТ "Академік" 
One thought on “Самурай не має мети, є лише шлях…”