Багато різних подій (як кажуть, інформаційних приводів) відбулося за останні кілька тижнів. У мене складається враження, що загал втрачає контекст подій і не розуміє а ні причини, ні суть конфлікту (будемо чесними, є конфлікт).
Пропоную забути про «брехню», «маніпуляції», «некомпетентність», «шахрайство» та інші епітети і з холодною головою проаналізувати стан наших садів та спробувати відшукати шлях у цьому лабіринті.
Сподіваюсь, ніхто не буде заперечувати, що наша громада формує міні-суспільство і її організація, злагода та розвиток цілком відповідає законам та правилам, що існують у «великому» світі.
Давайте спробуємо визначитись де ми та хто ми.
Теорія
Соціологічні теорії визначають декілька укладів чи «рівнів» суспільної організації на усіх рівнях – від окремої родини аж до величезної корпорації чи країни.
Першим, початковим рівнем є община, тобто спільнота, яка покладається на патріарха і в нього шукає захисту та добробуту. Наприклад, первісне племʼя покладається на вождя, дитина у родині покладається на батька чи батьків, виборці покладаються на президента. Патріарх вирішує питання та забезпечує общину теплом і любовʼю, а за це користується незаперечним авторитетом і правом вирішувати всі питання. Решта членів общини нічим не переймаються.
Далі настає час диктатури. Схоже на общину, але будується на покорі. Слово вождя – закон, рішення може приймати тільки він, непокора карається, а винагорода залежить від настрою вождя. Наприклад, у родині батько починає вимагати і, навіть, бити; у суспільстві будь яке вільнодумство карається; невиконанні наказу в армії тяжкий злочин.
У такому суспільстві пошана, відносна безпека чи добробут залежать тільки від «близькості» до вождя. Найближче коло має все, а решта намагаються зайвий раз не потрапити на очі.
Наступним є бюрократичний рівень, тобто на все є письмова інструкція чи правила. Добробут, шана, заохочення чи покарання залежать від знання та виконання інструкцій. Будь яке вільнодумство не сприймається. Типовим прикладом є велика організація чи держава – адже керувати такою великою махіною без правил неможливо.
Потім зʼявляється підприємництво. Вільна воля вільних людей. Успіх вимірюється прибутком, провал не є остаточним і є тільки наступним щаблем до успіху. Такий уклад вимагає певного розвитку суспільства, але на сьогодні притаманний більшості країн та майже всім розвинутим країнам. Так само трансформувалося життя в Україні.
Невелике виключення із списку розвинутих країн із підприємницьким укладом належить наступним щаблям – творчий та гармонія. Це вже майже не стосується наших садів, тому не буду на цьому зупинятись.
Анамнез
Я дозволю собі згадувати конкретних людей та аналізувати їх поведінку. З одного боку, це надзвичайно розповсюджена практика у наших садах, а з іншого, ми намагаємось поставити діагноз і маємо бути чесними перед собою. Адже ніхто не стане звинувачувати апарат МРТ, що той виявив пухлину?
Наука стверджує, що кожен наступний рівень розвитку базується на попередніх та включає в себе елементи попередніх. Наприклад, підприємець має слідувати бюрократичним законам і правилам, може гиркнути на підлеглого, але на корпоративі його звеличують і хвалять, як батька-покровителя.
Тому не дивно, що навколо нас присутні всі щаблі. Наприклад пан Ярослав може заявити, що йому не вистачає лавочок і голова негайно встановлює лавочки і закутує пана Ярослава у теплу ковдру піклування від вищих сил. Для багатьох це виглядає дико, але так працює общинний уклад.
Те ж саме стосується наших представників. Їх дбайливо добирали серед контингенту, який відноситься до общинного укладу. Це люди, для яких авторитет «патріарха» незаперечний і не підлягає обговоренню. Натомість вони очікують від нього батьківських турботи і любові.
Так само збираються внески на ПУЕ. Більшість виконує забаганку «патріарха» і шукає вищої справедливості на кшталт «нехай багаті заплатять за бідних».
Трохи окремо, проте на цьому ж рівні, знаходиться і пані секретарка. Єдина відмінність, що вона очікує піклування та любові не від голови, а від власного чоловіка.
Підемо вище. Пан Долгов раптом вирішує, що необхідно купити новий насос для третьої свердловини, але виявляється, що насос нікому не потрібен. Будь які спроби обговорювати негайно припиняються, а голову ревізійної комісії знімають та піддають цькуванню. Це вже прояв диктаторських замашок.
Для диктатора властиво ставити на перший план себе, свої власні інтереси та ігнорувати інших та не перейматися наслідками. В цій ролі дуже виразно проявив себе Кулиба. Отже маємо цікаву ситуацію – на вершині нашого садового Олімпу присутні два індивіда із диктаторським стилем. Практика свідчить, що така ситуація є дуже нестійкою і розвʼязується одним із двох способів. Або такі люди мають розійтись і створити кожен свою общину (що в умовах наших садів неможливо), або один нищить іншого. Цікаво подивитись і, як кажуть, вболіваємо за обидві команди.
Наступний щабель – бюрократія. Можу відмітити двох яскравих представників. Це пан Гогін із «положеннями», «правилами» та поточним статутом нашого СТ (якщо хтось не знає, це дітище пана Гогіна). Другий яскравий приклад – пані Булгач із постійними посиланнями на статті та рішення та намаганням створити нову редакцію статуту, де прописати в деталях все, що можна і не можна.
Підприємництво у наших садах чомусь не вітається (трохи далі поясню чому), але присутнє. Наша дорога до садів була побудована на підприємницьких засадах. Зацікавлені люди дали гроші і дорога була побудована із мінімальною бюрократією.
Так само ми намагались встановити шлагбаум, так само зʼявляється освітлення на вулицях і так само притягується СІП вздовж ліній. Як бачите, список досягнень значно довший, результати наявні та тішать всіх. Це саме той рівень ефективності, який дозволить трансформувати наше оточення на благо всіх і кожного. Сороковський без сумніву не був ідеальним керманичем, але й не пригнічував ініціативи садоводів. Результатами цих ініціатив досі користуються всі.
Проблеми
Чому ж постійно виникають конфлікти та суперечки? Чому наше суспільство так розшарувалося і настільки непримиримо воює?
Відповідь проста. На кожному щаблі можливе порозуміння тільки із наступним чи попереднім. Порозуміння нижчого із вищим плюс один неможливе, оскільки, наприклад «патріарх» не може уявити запровадження бюрократичних правил, які обмежать його незаперечний авторитет. Він має пройти і вичерпати стадію диктатора, щоб зрозуміти важливість правил.
Так само диктатор не може допустити підприємницького вільнодумства, бо це повністю нівелює його авторитет. Згадайте, як Долгов раптом вирішив заборонити встановлення шлагбауму. Це було рішення засноване на страхові, а не здоровому глузді. Проте, коли диктатор зрозуміє і запровадить бюрократичні правила, він перестане бути диктатором і боятись нестандартних думок.
Для порозуміння та співпраці необхідно забезпечити дотичність світогляду учасників. Керівник-підприємець розуміє і общинний уклад і диктатора і бюрократа та потенційно може з ними співіснувати, проте «патріархи» і диктатори будуть намагатись його скомпрометувати і скинути. Це ми дуже яскраво спостерігали пʼять років тому у конфлікті Долгова і Сороковського.
Ви можете сказати, що пан Долгов був підприємцем і тому підходить на роль компромісного керівника, але детальніший аналіз викриває іншу проблему. Пан Долгов перейшов до підприємництва із армії. Тобто із відверто диктаторського середовища він спробував перестрибнути у підприємницьке. На жаль, таке неможливо і саме це привело його до його банкрутства. Підприємець має пройти стадію бюрократії, виробити в собі певні розуміння та навички. Саме це перестрибування підсвідомо спонукало пана Долгова зблизитись із бюрократом Гогіним і саме воно привело до їх розриву.
Практика
То що ж нам робити? Провести чистку за ознаками соціального розвитку? Всім, як один деградувати на якийсь один рівень?
Життя навколо свідчить, що це не потрібно, адже люди всі різні, проте знаходять спільну мову і досягають успіху.
Кожен описаний уклад чи рівень має свої позитивні і негативні сторони. Повага до дідуся-патріарха у родині – це чудово! Мобілізація та спільні зусилля всіх не допустити підключення Світанку до нашого трансформатора диктаторськими методами теж дуже добре. Запровадження адекватних та зрозумілих правил хороша ідея, а якщо ці правила запроваджуються консенсусом і виконуються усіма, взагалі прекрасно! Коли вулиця страждає від постійних відключень і раптом погоджується провести новий дріт власним коштом і вирішує всі проблеми – що в цьому поганого?
Не існує ідеального керівника, не існує ідеальних людей. Ми всі приречені жити у реальному світі. Пошуки досконалості нікуди не ведуть. Таким чином, потрібно усунути протиріччя і скористатись перевагами.
Маніфест
Цей розділ не є інструкцією чи єдино правильним підходом. Я можу помилятись чи йти манівцями, як кожен із нас. Скоріше це декларація перспектив та відповідь на питання «а ви що пропонуєте? Хто ще здатен керувати садами окрім неповторного та безгрішного?».
По-перше, необхідно розділити функції Голови правління та Керуючого справами товариства. Голова правління має розуміти та забезпечувати комфорт всім щаблям, описаним вище, мати стратегічне бачення та вміти створити передумови для розвитку, тобто бути підприємцем чи ще вище.
Керуючий справами має фокусуватись на виконанні практичних завдань – або стандартних (сміття, електрика ітп.), або визначених правлінням. Буде досить призначити бюрократа із диктаторськими замашками.
По-друге, необхідно встановити прості та зрозумілі правила. Максимально коротко та ефективно. Це стосується статуту, посадових інструкцій, представництва та прийнятних правил поведінки (розбиті дороги, свійські тварини ітп.). Головне, обійтися мінімумом для комфортного існування і уникнути зайвої деталізації.
По-третє, прибрати невластиві функції та максимально делегувати або віддати на підряд те, що викликає постійні проблеми. Це бухгалтерія, електрик, ревізія-аудит ітп. Пропозицій вести бухгалтерію хоч греблю гати, електрик займається чим завгодно, окрім електрики, бо отримує зарплатню, Тепличники замовляє аудит і не плачеться, що дорого. Може досить пливти проти течії?
У товаристві залишаться посади керуючого справами та (можливо) різноробочого – покосити, завантажити сміття, вкрутити лампочку, прибрати впале дерево, почистити сніг…
По-четверте, створити умови для інформування членів про все, що відбувається, проведення реального опитування та подання петицій і голосування за них. Тоді кожен зможе висловитись і запропонувати своє. Тоді відпадуть питання до правління, чому ми робимо це і не робимо оцього. Зрештою, ми живемо у 21 столітті і це дуже легко зробити, а ще такі можливості негайно нівелюють всі суперечки і конфлікти! Найважливіше, це не сподіватись на одиночку-кулібіна, а знайти готове рішення.
З чого почати?
- Звільнити всіх членів правління включно із головою;
- Залишити пана Долгова виконуючим обовʼязки керуючого справами, проте заборонити будь-яку діяльність окрім оплати електроенергії, вивозу сміття, ведення бухгалтерії та вирішення аварійних ситуацій. Обмежити право використовувати кошти товариства вище лімітів без узгодження із загальними зборами;
- Глибоко видихнути;
- Оголосити збір пропозицій щодо нагальних питань, кандидатур на посади, нових правил і процесів;
- Провести загальні збори, де детально розібрати пропозиції та скласти план подальших дій – зрештою, це обовʼязок і компетенція загальних зборів!
Я певен, що після пункту 3 почнуть зʼявлятись кандидатури до правління та на посаду Голови, тим більше, що Голова зможе, нарешті, легко суміщати свою посаду із основною роботою. Щодо керуючого справами, не бачу, чому б панові Долгову не спробувати себе? Пройде пів року і ми забудемо про суперечки і почнемо потроху повертати собі самоповагу.
СТ "Академік" 