Собацюра

Ще минулої пʼятниці-суботи (28-29 березня) зʼявилися розмови про покинуту собаку за межами наших садів, десь навпроти пʼятої лінії. Великий рудий пес (десь 50 кіло), поруч миски, кістки і закритий балон із водою. За коментарями, поводиться агресивно, гарячить і гавкає на всіх і вся, хто наблизиться. Там, з боку поля, машин мало, але багато хто гуляє, катається на велосипеді, ходить збирати березовий сік, тощо.

Поговорили і забули, допоки, у неділю ми гуляли із нашим Арчі і не встигли зупинити близький контакт. Хлопчики вирішили вияснити, хто головніший. Контакт був короткий, встановилося напружене перемирʼя із гарчанням і взаємною дуеллю поглядів. Довелося розводити бійців по кутках рингу.

В результаті, добре подряпаний ніс і курс антибіотиків. Що ж, шрами прикрашають чоловіка, навіть коли він песик.

Але пʼєса тільки починалася. Я викликав поліцію і дав їм контакти нашого голови пана Долгова, а сам поїхав до ветеринара. Поліція заявила, що собаки вже немає і втекла, навіть не подзвонивши Долгову. Пан голова збирався дзвонити голові сусіднього СТ пані Вікторії і виясняти, чи не знає вона щось про цього милого песика. Чи дзвонив чи ні — невідомо. Як завжди, зворотнього контакту немає.

Через кілька днів, пес зник зі свого місця, але виявилось, що він перейшов на шосту лінію до пані Ольги. Там він попив водички (видно раніше не зміг відкрити балон, залишений колишніми хазяями), прийняв сухарик у частування і вирішив залишитись.

Пан Долгов повідомив у вайбері:

ПОВТОРНО допис від 31 березня “Вітаю всіх!

За нашою лісополосою, в сторону кладовища,між 5 та 6 лінією з’явилась велика бродяча агресивна собака, яка може нападати на собак, веде себе агресивно. “Тепличних” та “Дружба” а також “Богданівське” не визнають її за свою. Сидить вона на території Калинівської ОТГ. Я повідомив Голову Калинівської ОТГ про цю ситуацію. Чекаємо інформацію     від них про можливий приїзд спеціальної служби.

БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ І ТРИМАЙТЕ СВОЇХ ТВАРИН НА ПОВІДКУ.”

Після цього собаку забрали на 6 лінію. Телефонуйте дільничному
Голова Калинівської ОТГ дав йому команду вирішити це питання

Зрештою, я маю великі сумніви, що пес місцевий. Скоріше за все, хазяї привезли його здалеку і залишили. Дали трохи їжі та води і викреслили його із свого життя. Не буду тут коментувати таку дію, але пес, вочевидь, почувався загубленим і дезорієнтованим, у стресовому стані.

Судячи із поведінки, пес розумний і навчений охороняти, тож він взяв пані Ольгу під охорону і заблокував вихід із дому. Може хтось бачив дописи пані Ольги:

Собака у мене на дідянці.

Спочатку ходив по п’ятам, заважав працювати. А тепер не випускає мене з дому. Лежить перед дверима і ричить, коли я намагаюсь вийти. РЯТУЙТЕ, люди добрі!!!😄🙏.

Далі ще цікавіше. Зʼявилися дружки-подружки і пес почав бавитись із двома вівчарками (чи подібними) на ділянці. Думаю, пані Ольга залишила всі надії кудись вийти.

Але ніколи не потрібно недооцінювати людську емпатію. Поруч проходила Люда Маслянка, яка викликала у пса теплі почуття і він пішов із нею гуляти. Чемно, поруч, без гарчання. Виконував команди, два лапу – очевидно, вихований. Пані Ольга відсвяткувала звільнення, а пес дійшов на третю лінію із Людою, але додому вона його не пустила. Він пішов роздивитися навколо, чим викликав паніку у Вовочка Кулиби (можливо ви бачили його допис у чаті)

Вітаю. Мешканці третьої лінії зліва ,а особливо хто має маленьких собак, пес вже у нас ,агресивний. Будьте обережні.. 

Але сусіди песика не цікавили. Він знайшов дірки у парканах сусідів Люди, десь посунув шифер і каміння, десь підкопав і, зрештою, проліз до неї на ділянку. Люда знайшла якийсь повідець, пристебнула до нашийника, трохи ще пройшлась і привʼязала пса на сусідній ділянці.

На цьому ідилія закінчилась… Песик вирішив, що його завдання охороняти і знову почав гарчати і гавкати на всіх, включаючи Люду. Пару днів він сидів привʼязаний і не дозволяв наближатись. Якщо їжу йому підкидали, то воду дати так і не змогли.

Нарешті сьогодні (3 квітня) ми з дружиною прийшли Люді на допомогу і дали, нарешті, песику попити. Він осушив дві миски води і пожвавішав, але це спричинило те, що він відвʼязався і пішов гуляти по ділянці. Коли він знайшов би вихід — стало питанням часу.

Після наради у нашому штабі, вирішили погодувати песика і заодно привʼязати знову. У всіх зʼявився азарт та жага адреналіну, але основну роль зіграла Таня Маляр. Тепер пес ситий, напився, знову привʼязаний і чекає своєї долі (все ще гарчить і гавкає).

Що ж, тепер про його долю. Пан Долгов оголосив питання вирішеним, але склалося враження, що він просто вирішив не втручатися. Насправді, моя дружина кілька днів шукала можливі варіанти пристроїти собацюлю. Десятки волонтерів, спеціальних служб, правоохоронних органів — нікому не цікаві наші проблеми. Схоже на дикий захід – «проблеми індіанців шерифа не цікавлять». У десятків «заброньованих» чоловіків і жінок відповідь одна: «а що я можу зробити?»…

У такому ж напрямку мислив наш дільничий Артем, на якого пан Долгов перекинув вирішення цього питання. Довелося трохи натиснути і він поділився телефоном людини, яка мала б цим займатись. Цей чоловік ні сном ні духом не чув про наші проблеми. Тобто Долгов переадресував до Калинівської громади, там переклали на дільничого і все… Добре, що той чоловік відгукнувся і дав надію. Поки невідомо, чим це закінчиться, але є два варіанти вирішення і щось стане зрозуміло найближчими днями. Поки зрозуміло, що забрати до себе цього пса ніхто не хоче, жити тут він не може і його потрібно забрати кудись до притулку для тварин.

Далі буде…

---

Отже сьогодні (4 квітня) ситуація вирішилась. Приїхав той самий чоловік, про якого я згадував у попередньому параграфі, зробив собацюрі укольчик і милий песик поринув у сни про країну собачих мрій. Ми його повантажити у клітку і відправили до притулку. Не можу передбачити, як складеться його доля, проте він отримав шанс на краще життя. У наших садах такого очікувати не варто.

Отже, пані Ольга зможе вільно заходити додому і виходити за власним бажанням, мешканці третьої лінії зліва можуть вільно гуляти із найменшими собаками, а Люда зможе зайнятися доглядом свого саду-городу.