Багатьох шокували файли Епштейна. На голову не налазить, правда ж? Мені навіть писали, мовляв, “так що ж, всіх чоловіків звинувачувати тепер?”. А давня подруга писала в приват: “Я не можу повірити…” – і список імен, здавалося б, притомних людей.
У нас майже у всіх є переконання, що високоінтелектуальні люди або ті, хто займають високий статус – мають відповідні моральні якості.
Але мораль працює дещо інакше.
Коли я була ще школяркою, то прочитала працю Ігоря Кона про моральний розвиток людини. Тоді я не знала, що чувак у своїй радянській книжці популяризував західну теорію Лоуренса Кольберга, ггг, їстєствєнно. Але тоді ця теорія, переказана радянським автором, дала мені прозріння на все життя.
Мораль – це не щось, з чим ми народжуємося. Вона в нас розвивається і дозірває. В ідеалі, вона розвивається покроково так, як на схемі. Але реальність в тому, що більшість людей, навіть будучи дорослими, не доходять до високих рівнів. Дуже багато хто застрягає на першому, доконвенційному….
Отже,
Спершу існує доконвенційна мораль
На цьому рівні мораль визначається зовнішніми силами. Людина ще не засвоїла суспільні норми як власні.
Перший крок – це коли людина не робить лихе, бо боїться покарання. Я не тягаю кота за хвоста, бо мама дасть по жопі і поставить у куток, а не тому, що розумію, що котові боляче.
Логіка трирічки: “Якщо за це карають – це погано. Якщо не карають – це допустимо або й добре”. Тут немає розуміння етики, є лише страх перед силою або фізичними наслідками.
Саме тому мусить бути невідворотність покарання і суворість закону, бо дуууже багато людей перебувають саме тут, хоча мали б цю стадію перерости у 7 років. Якщо покарання є відворотним або недостатньо суворим, то, значить, порушувати можна. Я знала людей, які ганяли по місту зі страшним перевищенням швидкостей, бо що там тих 150 грн штрафів заплатити, якщо можна натомість ганяти як реальний пацан?
Другий крок: Ти мені – я тобі. З’являється розуміння, що в різних людей різні інтереси. Мораль стає прагматичною: “Я зроблю щось для тебе, якщо ти зробиш для мене”. Головний критерій – особиста вигода. Тут дуже часто бовтаються всякі нарциси, які добрі і гарні до людей лише тоді, коли люди їм вигідні. Якщо ж у людини “немає карт”, то значить нема чого поступати з нею добре. Але не лише нарциси, звісно ж. Дуже багато тут людей, насправді.
Рівень 2. Конвенційна мораль
Це рівень більшості підлітків та дорослих. Моральність тут означає дотримання соціальних ролей та підтримку порядку.
Крок три: “Хороший хлопчик/ Хороша дівчинк”. Людина діє так, щоб отримати схвалення своєї групи (сім’ї, друзів, колег). Мораль базується на лояльності, довірі та бажанні “бути не гіршим за інших”. Я буду донатити, бо інакше що про мене подумають? Задоначу – і напишу про це, аби всі в моїй групі знали, що я хороша людина.
Крок чотири: Закон і порядок. Орієнтація зміщується з вузької групи на все суспільство. Правила і закони вважаються абсолютними, бо вони підтримують функціонування системи. “Закон є закон, і його треба виконувати, інакше буде хаос”. Мене від людей на цьому ступені, якщо чесно, тіпає)) Бо є держави, де закон виходить від людини та справді від моралі (як от Фінляндія), а є держави, де закони виходять з того, щоб ніхто нікого не засудив, і тому є дурними. Але маси людей, коли я піднімала це питання, готові були мене роздерти, бо возносили дурні закони і правила (наприклад, не більше трьох одиниць чогось у дворі власного дому) в абсолют.
Рівень 3. Постконвенційна мораль
На цьому рівні людина починає бачити, що закони — це лише інструменти, які мають служити вищим цінностям (!).
Крок пʼять: Суспільний договір та індивідуальні права. Людина розуміє, що закон має захищати права людини. Якщо закон несправедливий або шкодить більшості, його можна і треба змінювати шляхом консенсусу. Тут люди мені вже починають подобатися.
Крок шість: Універсальні етичні принципи. Це найвищий рівень. Людина керується внутрішнім етичним кодексом, який базується на абстрактних поняттях: гідність, рівність, справедливість, свобода. Якщо закон суперечить цим принципам, людина діятиме згідно з принципами, навіть під загрозою покарання. Я гадаю, що багато українських, прости господи за Гумільова, пасіонаріїв (справжніх) та лідерів (справжніх) знаходяться тут. Саме тому для нас вищі цінності важливіші за всраті закони і ми вперто не йдемо в ярмо і послідовно відкидаємо дикі ініціативи, типу переслідування ЛГБТ+ чи шлюб після згвалтування у 14.
Сама я себе скромно ставлю на цьому рівні, ггг, але мені близькі останні два.
А що з персонажами файлів Епштейна? Люди на високих щаблях ієрархії, з необмеженими грошима та владою, часто створюють власну мораль. Усередині своєї закритої групи вони всі “хороші”, бо лояльні один до одного, і їхня поведінка є прийнятною, але вони повністю ігнорують універсальні права людей ззовні. Плюс гроші та влада дозволяють уникати покарання, тобто тут можна бути на будь-якому кроці в межах 1-3 і не паритися.
Якщо немає страху перед зовнішньою силою (законом), а внутрішня постконвенційна мораль не була сформована, людина повертається до рівня дитини, яка робить те, що хоче, поки її не спіймали.
Тож так, ми очікуємо від успішних, освічених людей постконвенційного рівня (і їхнього розуміння відповідальності перед людством), а натомість бачимо примітивну експлуатацію на рівні задоволення інстинктів.
Тобто весь наш шок – це зіткнення нашої віри в “цивілізованість” з реальністю персонажів, чий розвиток застряг на доконвенційному етапі, де панують лише сила та вигода.
Отакі пироги.
СТ "Академік" 