Хочу попросити поради. Я потроху втрачаю відчуття того, що ми живемо в реальному світі. Давайте по порядку.
Пару місяців тому наш голова виклав рішення правління про те, що потрібно оголосити цільовий внесок на будівництво дороги. Із рішення правління зрозуміло, що весь ідіотизм цієї ідеї так вразив членів правління, що вони відмовились приймати рішення і делегували його загальним зборам.
Трохи деталей. Минулого року нарешті закінчились запаси мішків ремонтної суміші, яку голова закупив у величезній кількості три-чотири роки тому. Всі ці роки цією сумішшю заляпували ями на дорозі і вона трималась (у кращому випадку) тиждень. Далі ями проявлялись знову. Весь цей час суміш затвердівала, поки мішки не перетворились у каменюки.
Останню партію палили вогнем, рубали сокирою, гризли зубами. Суміш схопилась намертво, але перед загальними зборами її запхали в ями.
Пізніше було засідання правління, де визнали, що це була велика дурня і ямковий ремонт не ефективний.
Але ні, хіба здоровий глузд чи колективне рішення правління є вказівкою для геніального топ менеджера? Наш голова запланував зібрати 1,5 мільйона гривен і закупити 2400 мішків цієї суміші вартістю у річний бюджет нашого товариства!
Не дивно, що навіть найближчі соратники покрутили пальцем коло скроні!
Тепер, нарешті визначились із датою зборів і запропонували порядок денний. На диво, жодного слова про внески та будівництво дороги там немає. Я бачу два варіанти розвитку подій: або питання внесків і будівництва дороги спробують протягнути у розділі «різне», або геніальну ідею Долгова благополучно поховали.
Другий абсурд ще живе. У проектів кошторису наш голова пропонує створити резервний фонд за рахунок боргів. Перша моя реакція «а що, так можна?»
От уявіть собі, що восени наш голова знову забуде злити воду і знову водогін порозриває. А ремонт робитиметься за рахунок резервного фонду. Тобто поки боржники не заплатять гроші, водогону не буде. Яке стратегічне мислення 😆.
Це тільки перше спостереження, яке досі на поверхні. Ті, хто достатньо спостережливий, знають, що все господарство наших садів занепадає останні пʼять років і всілякі негаразди — це тільки питання часу.
Повсюдні розриви водогону це тільки початок, адже воду вимкнули із настанням перших морозів і вона фізично не могла стекти. На той час в садах вже мало хто зʼявлявся і ніхто не контролював наповнення труб. Отже пʼятдесят років за водогоном слідкували, берегли і доглядали, а нищить його непересічний топ менеджер.
Підемо далі. Зверніть увагу, на юридичні послуги виділено більше грошей, ніж на обслуговуванні електромереж чи водогону! Будемо освітлювати циркулярами і поливати судовими позовами.
Основні витрати нашого товариства це зарплата єдиної посадової особи (25%), «благоустрій» (20%), вивіз сміття (12%), юридичні послуги (10%). Запитайте себе, що із всього цього нам потрібно? Хіба що сміття, хоча це досить рідко і незручно.
Поясніть мені, чому не можна взяти половину фонду оплати праці, кошти на «благоустрій», юридичні, влаштування туалету у лісосмузі, кошти на знаки і таблички та деякі інші (разом десь 400 тисяч) і перекрити асфальтом половину дороги до Літківської траси? Адже минулого року чотири із пʼяти компаній, які я обдзвонив, заявили бюджет повноцінного ремонту дороги 750 тисяч гривен. Не ямковий ремонт, я асфальт!
Минулого року на «благоустрій» витратили 330 тисяч. За два роки ми могли мати хорошу асфальтову дорогу, а не пропозицію ямкового ремонту за 1,5 мільйона.
Замість того, щороку ми платимо за «обрізку дерев» сотні тисяч. І це «обрізка» на чужих ділянках! Тобто ті, хто платить внески, обрізають свої дерева та платять на обрізку, тих, хто не платить і не переймається. На диво справедливо! Це ще я не згадую, що «обрізка» від правління надзвичайно дорога і повторюється регулярно на тому самому місці.
Та менше з тим. Хто ми такі, щоб оцінювати тяжке працю голови, який щодня зранку їде на роботу і повертається тільки ввечері? Не має значення, що він працює не на нас, а на когось ще. Треба платити йому зарплату і закривати очі на відсутність елементарних результатів.
Пропоную без зборів визнати роботу голови і правління «відмінною» і спростити кошторис виділивши всі гроші на заробітну плату голови! Навіщо розписувати по різних статтях, якщо цільове призначення коштів у нашого голови одне?
Немає сенсу проводити збори, адже не дарма він викликав із-за океану крижову бабцю, яка завжди готова перетворити наш сільський цирк на ще більший цирк – міжнародного масштабу.
P.S. А може це не я втрачаю відчуття реальності а хтось інший?..
СТ "Академік" 